Також дивіться новини на facebook.com

Україна – НАТО: реалії сьогодення

Україна – НАТО: реалії сьогодення

Національні інтереси України щодо НАТО визначаються з огляду на ту роль, яку Північноатлантичний Альянс відіграє у підтримці міжнародного миру, стабільності та безпеки, сприянні покращенню загального клімату довіри в Євроатлантичному регіоні, створенні нової системи регіональної безпеки в Європі, виробленні узгоджених підходів до проблем роззброєння і контролю над озброєннями, а також запобіганню розповсюдження зброї масового знищення.

Нині співробітництво нашої держави з Альянсом є дійсно широким, різноплановим і досить активним. Україна бере участь у численних заходах, що проводяться спільно з державами-членами НАТО і країнами-партнерами.

3 квітня 2008 р. у Бухаресті відбулося засідання Північноатлантичної ради НАТО на рівні глав держав та урядів, за результатами якого було прийнято Декларацію Бухарестського саміту.

Окремий параграф декларації присвячений зверненню України (та Грузії) стосовно запрошення до Плану дій щодо членства в НАТО. У документі, зокрема, зазначається: „НАТО вітає євроатлантичні прагнення України та Грузії щодо членства в НАТО. Ми погодилися сьогодні, що ці країни стануть членами НАТО.

Обидві нації зробили цінні внески до операцій Альянсу. Ми вітаємо демократичні реформи в Україні та Грузії й очікуємо на вільні і чесні парламентські вибори у Грузії в травні.

ПДЧ є наступним кроком України та Грузії на їхньому прямому шляху до членства. Сьогодні ми визначилися, що підтримуємо заявки цих країн на приєднання до ПДЧ. Тому ми починаємо період інтенсивних контактів з цими країнами на високому політичному рівні з метою вирішення питань, що залишаються, у контексті їхньої заявки щодо ПДЧ.

Ми попросили міністрів закордонних справ зробити першу оцінку досягнутого прогресу на їхньому засіданні у грудні 2008 року. Міністри закордонних справ мають повноваження прийняти рішення щодо заявок стосовно ПДЧ з боку України та Грузії”.

В українському та світовому політикумі існують різні оцінки цього рішення. З одного боку присутній песимізм – «нам відмовили», з іншого боку - оптимізм - вперше офіційно заявлено про те , що Україна «стане членом НАТО». Істина, як завжди, десь посередині. Вважаємо за доцільне більш докладно зупинитися на причинах Бухарестських подій. В дискусії щодо допуску України до ПДЧ несприятливу для нашої держави позицію зайняли дві ведучі країни Європи – Франція та Німеччина. Існує версія що перспективи енергетичної співпраці з Росією переважили для Берліна і Парижа бажання посилювати колективну безпеку з допомогою подальшого розширення НАТО на Схід (і відповідно посилити безпеку України). Загальновідомими є плани Газпрому та BASF спільно розробляти Південноросійське газове родовище, а французів – приєднатися до розробки Штокмановського родовища. Така позиція Франції та Німеччини яскраво підкреслила певний розкол у Європі. Знаковою в цьому сенсі стала заява президента Польщі – Леха Качинського в якій він дорікнув Німеччині в «забудькуватості», адже в 1955 р. НАТО прийняла в свої ряди ФРН хоч її кордони ще не були визнані всіма країнами і тому існувала загроза військового конфлікту світового масштабу. «Пам’ять про це підриває аргументацію тих, хто виступає проти приєднання України і Грузії до ПДЧ». Активну проукраїнську позицію зайняли США, які з власних геополітичних інтересів підтримують приєднання України до НАТО. Підсумки Бухарестського саміту не призвели до зміни позиції цієї супердержави.

Треба зазначити, що співпраця України та НАТО у політичній, військовій, військово-технічній сферах, у галузі науки і техніки, економіки та екології, надзвичайних ситуацій цивільного характеру в останні три – чотири місяці значно інтенсифікувалася. Політики з Брюсселю пояснюють це тим, що вперше за історію взаємин НАТО і України натівські делегації ведуть переговори одночасно з трьома гілками української влади, що дотримуються приблизно тотожних позицій щодо перспектив вступу України до Альянсу. Мова йде про Президента, Прем’єра і голову Верховної Ради. Спостерігачі з боку НАТО помітили цей нюанс, адже інтеграція до альянсу буде ефективною не через окремі заходи, а через якісний процес і політичну злагоду та стабільність.

Найбільш глибоко і плідно з НАТО співпрацюють збройні сили України. Часто кажуть, що армія вже однією ногою в НАТО. Україна продовжує роботу з реформування сектора безпеки та оборони і є єдиною країною-партнером, яка бере участь у всіх операціях Альянсу. Український фрегат „Гетьман Сагайдачний” надає активну підтримку НАТО у здійснені військово-морської операції „Активні зусилля ”, що є складовою частиною боротьби з тероризмом на морі. Вона полягає у здійснені нагляду і контролю над основними судноплавними маршрутами в Середземномор’ї. На цей час підрозділи, які беруть участь в операції зробили декілька сотень інспекційних висадок на торговельні судна. Українські моряки досягли повної сумісності з флотами країн НАТО, інакше не змогли б з ними взаємодіяти на такому рівні. Українським кораблям у Середземному морі сприяє також Ізраїль, який занепокоєний російською морською присутністю в Сирії.

Саме після Бухарестського саміту Україна досить жорстко поставила питання про неминучість виходу Чорноморського флоту Росії з Севастополя в 2017 році. В липні проект закону був переданий від МЗС України до Верховної Ради.

У рамках навчань «Сі Бриз 2008» відпрацьовуються практичні завдання всіма родами військ України.

Майже три тисячі офіцерів збройних сил України молодшої та середньої ланки пройшли перепідготовку і навчання у військових школах та академіях країн НАТО. Тисячі пройшли мовні курси.

Указом глави держави від 1 квітня 2008 р. № 289 з метою дальшої реалізації положень Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору, виконання схваленого під час засідання Комісії Україна-НАТО 22 листопада 2002 року Плану дій Україна-НАТО, а також зобов'язань України як держави-учасниці Програми «Партнерство заради миру» і пріоритетних завдань у рамках Інтенсифікованого діалогу між Україною та НАТО з питань членства та відповідних реформ, започаткованого на Вільнюському засіданні Комісії Україна-НАТО 21 квітня 2005 року, Кабінету Міністрів України доручено забезпечити виконання заходів Цільового плану Україна-НАТО на 2008 рік. (ЦП-2008).

Загалом кількість заходів ЦП-2008 збільшено до 402, у порівнянні з 278 заходами минулого року, 110 з яких є спільними з НАТО. До реалізації цільового плану залучається більше 50 виконавців - центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також громадські організації. Кількість заходів ЦП-2008 суто військового спрямування складає близько 40%, а решта - політичного, економічного, правового, інформаційного та іншого спрямування. Наприклад, в останній час активізувалася участь України в реалізації спільно з Польщею і Білоруссю проекту в рамках Програми НАТО „Наука заради миру і безпеки”, спрямованого на впровадження оцінки і моніторингу якості води як ключових аспектів сталого землекористування. Головним завданням є поглиблення всебічного розуміння відповідних технічних і наукових проблем, надання рекомендацій і консультацій, покликаних забезпечити широку інформованість керівників, відповідальних за прийняття рішень, і зацікавлених відомств, а також обмінюватись знаннями і національним досвідом захисту підземних вод, особливо у населених пунктах і промислових районах. Це зумовлено тим, що підземні водні ресурси вже в недалекому майбутньому набуватимуть дедалі більшого значення для національних економік. Адже поверхневі води – головне джерело води, яким людство користується з давніх-давен – стають дедалі забрудненішими.

Високим є рівень участі України в науково-дослідницькій діяльності НАТО, насамперед у сфері озброєнь, протиповітряної оборони, управління повітряним простором тощо. Спільна робоча група Україна-НАТО з оборонно-технічної співпраці проводить засідання двічі на рік, один раз в Україні і один раз у Брюсселі під спільним головуванням. Вона об’єднує співробітників НАТО і представників українських міністерств оборони, закордонних справ і промислової політики, РНБО, Секретаріату Президента та Генерального штабу Збройних Сил. Сприяє реалізації завдань, визначених у Хартії Україна-НАТО, Плані дій, щорічних цільових планах, а також у рамках інтенсифікованого діалогу. Нещодавно була прийнята Державна цільова програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки.

Цей програмний документ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №508. В ньому констатується, що пріоритетом у роботі, пов'язаній з реалізацією стратегічного курсу України на повноправне членство в НАТО, є підвищення рівня поінформованості громадян про євроатлантичну інтеграцію, функціонування Організації Північноатлантичного договору, її співробітництво з нашою країною. Підкреслюється, що така робота має бути підпорядкована сприянню виконання євроатлантичних завдань, створенню умов для свідомого самовизначення громадян щодо приєднання України до НАТО, забезпеченню підтримки державної політики євроатлантичної інтеграції. Йдеться про посилення контролю за інформаційно-просвітницькою діяльністю органів державної влади у сфері євроатлантичної інтеграції, їх співпрацю з громадськими організаціями у поширенні зазначеної інформації, проведення моніторингу громадської думки шляхом всебічного аналізу результатів соціологічних опитувань і виявлення мотивацій, що формують ставлення населення різних регіонів і цільових груп до Альянсу і членства в ньому. Впровадження механізму інформування громадськості щодо євроатлантичної інтеграції України передбачає, зокрема, розгортання відповідної спеціалізованої інформаційної мережі, підготовку та видання підручників і навчальних посібників, аналітичних матеріалів та іншої інформаційної продукції з питань євроатлантичної інтеграції для загальноосвітніх та вищих навчальних закладів.

Нині в Україні проходить започаткована партією «Наша Україна» інформаційно-просвітницька кампанія «НАТО – Так!», першою акцією якої став урочистий захід у Національному палаці мистецтв «Україна» 30 травня ц.р. в Києві. Ініціатори даної кампанії ставлять перед собою амбіційну мету – здійснити перелом у громадській думці та обіцяють не припиняти зусиль доки Україна не отримає Плану дій щодо членства в НАТО. Перед учасниками виступали політики, журналісти, військові, відомі українські гурти й співаки, їм показали фрагменти багатосерійної документальної стрічки «НАТО: свій чи чужий?». В середині липня ця кампанія стартувала на Рівненщині. Під час заходів, що відбуватимуться у її рамках, жителі області матимуть можливість з’ясувати для себе, що ж таке НАТО.

Як ми можемо з огляду на доступну інформацію визначити перспективу України щодо приєднання України до Плану Дій Членства?

По-перше, необхідно ефективно виконати Цільовий план із понад 400 заходів;

По-друге, принциповим моментом є досягнення політичної єдності як правлячої коаліції, так і всього українського політикуму;

По-третє, через розгорнуту інформаційну компанію забезпечення підтримки українським народом приєднання України до ПДЧ.

Сьогодні в суспільстві йде активна дискусія щодо форм і методів інформування населення про Північно-Атлантичний альянс. Досвід країн Центральної та Східної Європи говорить про те, що левова частка інформації має надходити не від топ-політиків сьогодення, а від інтелігенції, спортсменів – «символів держави» неурядових структур. Зазначимо, що перший президент України Л.Кравчук заявив нещодавно: «певний час я займав позицію позаблокового статусу України. Сьогодні я переконався що це ілюзія, що Україна повинна мати захист власних корінних інтересів. Такий захист можна отримати сьогодні тільки від НАТО. Інших структур здатних захистити Україну сьогодні не існує».